Головна
Про нас
Музика
Відео
Статті / Історія
Шпалери
Галерея
Аватари
WinAmp скіни
Ігри та софт
Анекдоти
Вірші
Форум
Контакти
Посилання
Теревені.org - Інформаційно-Розважальний Портал. Новини, музика, гумор, відео, програми, спілкування!

Деякі підсумки Майдану

Про підсумки лютневої революції говорити, мабуть, ще зарано, але багато що нині очевидно й вимагає осмислення.
Що ж позитивного ми маємо від Майдану? А плюси таки є. Майдан по-своєму сприяв цивільному пробудженню і підйому політичної активності широких верств і груп населення, насамперед студентської молоді, дрібних підприємців, інтелігенції, безробітних, захопив їх гаслами європейської інтеграції, свободи, соціальної справедливості, боротьби з корупцією та іншими прагненнями.

А чи можна події в Україні вважати революцією? Питання спірне. Адже потрібно відрізняти революцію від державного перевороту чи повстання. Зрештою, революція є наслідком ганебної кризи і може стати причиною громадянської війни чи занепаду (або ж розпаду) держави.
2004 року ми мали політичну скруту, розкол між елітами й масову мобілізацію. А вже 2014-го криза, що виникла в результаті структурних і людських чинників, призвела до колапсу влади, втечі президента та перейняття його повноважень парламентом.
У 2004 р. Україна перебувала на роздоріжжі між Заходом і Росією. Путін вбачав загрозу в Помаранчевій революції, але йшлося ні про асоціацію України з Євросоюзом, ні про вступ до НАТО. Цього року тиск з обох боків виявився куди вищим. Євромайдан в Україні виник як реакція на пресування Росії. А рішення Азарівського уряду зупинити підготовку до підписання Угоди про Асоціацію з Євросоюзом було результатом цього тиску. З іншого боку, натиск ЄС і Штатів, спрямований на виконання Україною попередніх умов для підписання УА, виявився занадто болючим для українських владолюбців. Помилкове рішення Януковича зупинити зближення з ЄС спровокувало протести й лише загострило проблеми, які накопичувалися роками.
Стосовно економічного занепаду. Весь період керування Януковича не стихали розмови про можливість дефолту. На цьому фоні ситуація 2014 року різко контрастує з ситуацією 2004 року.

Про руйнацію держави. Незважаючи на гостру політичну кризу 2004 р., колапсу не було. Поза впливом Кучми залишився парламент і, що найважливіше, Верховний Суд, який ухвалив рішення визнати ІІ тур президентських виборів сфальсифікованими та призначив повторне голосування. Конфлікт вирішили компромісним шляхом. Натомість 2014 року всі верхівки влади опинились під впливом президента. Через те, що в країні не було тих, хто міг би вирішити конфлікт між владою і народом, сталося криваве ворогування.
Щодо конфлікту між елітами. Протести 2004-го відрізняються від цьогорічних, зокрема, тим, що в останньому владі протистояла не так опозиція, як Майдан. У 2004 р. опозиція була краще організована й мала чіткого лідера, натомість у 2014-му вона діяла нерішуче, що також вплинуло на наслідки. Загалом непорозуміння між елітами й масова мобілізація залишаються чи не єдиним фактором, котрий спричинив заколот.
Насилля довго вважалося потрібною умовою революції. Якщо Помаранчева революція обійшлася без кровопролиття, то події Майдану трагічно відгукнулися – ми стали свідками державно вмотивованого насилля.

І насамкінець. Помаранчева революція не змінила ні політичного режиму, ні соціального ладу в Україні. Змінилися люди, але визначальні правила залишилися. Десятиліття, яке минуло відтоді, не пройшло намарно, і це вселяє надію, що суспільство таки змусить політиків «грати за правилами».

Тож варто підсумувати. Події 2004 року, як і події 2014-го, мають кілька спільних рис, проте їхня динаміка суттєво відрізняється. В обох випадках Майдан виник як протест проти дій влади, в обох випадках протести спровокували глибоку політичну кризу, в обох випадках відбулася зміна влади і в обох випадках Україна ставала полем протистояння Заходу й Росії. Найгірше, що ціною усунення Януковича від влади стала смерть понад сотні людей і спроба Путіна розчленувати Україну. Суть революції не у завоюванні влади, а у здатності революціонерів здійснити радикальні зміни - повне «перезавантаження» країни. Але чи зможе наш уряд витягнути країну з безодні?

Події 2004-го та 2014 років не були ні державним переворотом, як це подають більшість російських ЗМІ, ні повстанням, як про це пишуть деякі західні видання. У 2004 р. політична криза закінчилась компромісом, що дало змогу опозиційному кандидатові перемогти на виборах. У 2014 р. умови компромісу виявились неприйнятними ні для Майдану, який вимагав негайної відставки президента, ні для самого Януковича, котрий не підписав досягнутої угоди і після погрози штурму адміністрації втік з країни.
Отже, 2014 року ми стали учасниками політичної, але ще не відомо, чи соціальної революції.

Коментувати: 0 Дата: 04-12-2014 15:18

Дописи
Немає коментарів.


Історичний сайт "Помаранчева революція" © 2005-2018