|
|
«Помаранчеві» відзначили другу річницю |
|
 Наметове містечко на київській Контрактовій площі було предтечею славнозвісного Майдану. Масові протести з сотнями «малих архітектурних форм» та тисячами мешканців тих наметів з'явилися тільки після другого туру президентських виборів. Невеличке ж містечко на Контрактовій площі заклали вже після першого «раунду» ківалівської математики. Його «архітектором» виступила бунтівна «Пора», яка не мала чіткої вертикальної структури і виразних лідерів, натомість заручилася потужною підтримкою активної молоді.
...Шосте листопада 2006-го. Біля пам'ятника Сковороді — нелюдно. Навколо — кількадесят прапорів «Пори», купка людей, поміж яких можна впізнати Влодка Закалюжного. Це хлопчина, якого за тиждень до першого туру виборів-2005 затримали за розповсюдження «помаранчевої» літератури (офіційно — за підозрою в крадіжці гаманця). Тут же — лідери вже нової, партійної «Пори» — Євген Золотарьов, Андрій Юсов, Влад Каськів, Олег Покальчук та iн.. Без розмаху і скромно. Телевізійні мікрофони замість столів лежать на металевих бочках, які в ті буремні часи слугували барабанами. «Ми наголошуємо на тому, що ці дні — громадянські, а не політичні», — пояснює Юсов. На підтвердження цих слів поруч «порівці» розтягли гасло чорним по жовтому: «Революцію робили не політики».
«Багато людей починають сумувати, коли згадують революцію, — каже з-за барабанно-діжкової «трибуни» Володимир Закалюжний. — Але насправді це радісна подія». Він теж дотримується тієї позиції, що, хоч би якими були наступні дії та помилки політиків, усе ж таки пам'ять про Помаранчеву революцію є світлою.
Новий лідер «Пори» Євген Золотарьов дивиться на годинник і каже: «Через десять хвилин настане два роки з того часу і тієї хвилини, як тут, навпроти пам'ятника Сковороді, був забитий перший кілок першого намету». Золотарьов запропонував вбити у землю ще один символічний кілок — і на згадку, і для того, щоб вбити в землю стару політику. Кілок цей був зовсім не такий, який використовують для закладення намету, а довгий і дерев'яний (чи не осиковий?) — аби, мабуть, зробити символізм прощання з минулим іще більшим. «Порівці» дубасили в землю ту деревину по черзі. Один так приклався, що невеличкі друзки полетіли понад голови журналістів. «Це був удар по старій владі», — віджартувався хлопака.
Також організатори першого містечка передали подяку працівникам Подільского райуправління міліції. За те, що під час тих акцій дотримувалися закону і не допустили провокацій.
Автор: Володимир СЕМКІВ |
| Коментувати: 0
|
Дата: 11-27-2006 16:17
|
|
|
|
